Work Text:
Це не те щоб любов. І все ж, як по-іншому пояснити це почуття? Те, коли дивишся дитині в очі і знаєш всім буттям, що вона твоя.
Це не може бути любов’ю. Матері не люблять. Вони навчають, а коли приходить час, використовують для своєї вигоди. Морріґан це вже давно зрозуміло.
Це не любов. Але коли вона дивиться на цього хлопчика, не хочеться відвернути погляд. Маленький, але повний сил. Результат важких дев’яти місяців, що вони вперто провели лише вдвох.
Можливо це втома. Цей період був важким, на самоті з думками та лише в кінці в незграбній розмові з незнайомкою. На пригодах із Ворденами, стало ясно, що існують завдання, для яких потрібен інший. Тоді це було вбивство її матері. На цей раз, відчувалось, ніби та жінка вбивала Морріґан. Розкрила її та дістала з глибин щось нове, змінила її назавжди. Відродила щось знайоме, але таке далеке.
Можливо це розгублення. Це не був би перший раз, як би вона не хотіла цього визнавати. Існують ситуації, коли вона не розуміла що їй робити чи куди подітись.
Але вона дивиться на нього і хоч це почуття не любов, воно безмежно схоже. Вона не може його ненавидіти – ні дитину, ні це відчуття ніжності, яке її охоплює.
Матері не люблять, Морріґан це знає. Флемет не любила.
І всеж, вона й не збиралась бути, як Флемет.
Вони з Кіраном звикли бути удвох. Хто вона, щоб проводити час із дитиною, яку не любить?