Work Text:
I’ve met too many people like you
Come and go as you please
Tilly Birds – I’m Not Boring, You’re Just Bored
— Скажи мені, ти досі маєш почуття до нього? – Рей кидає гострий погляд в сторону Боїнга.
Від почутих слів Сенда беруть дрижаки. Вуличне освітлення відбивається на поверхні басейну, створюючи холодну і як здалось хлопцю по-своєму моторошну атмосферу, наче в якомусь саспенс фільмі. Хоча ситуація радше нагадує якусь дешеву мелодраму з дуже хріновим сюжетом. Він не встигає підібрати слова, коли Рей продовжує свою провокацію:
— Якщо не можеш відповісти, тоді як щодо того, щоб ви поцілувалися? – в очах Рея палає виклик.
Сенд переводить погляд з Рея на Боїнга, не знаючи яким чином йому реагувати. Почуття Рея підсилені алкоголем загрожують ось-ось вибухнути. Боїнг, на противагу новоспеченому хлопцю Сенда, непорушний, на вустах грає лінива напівпосмішка, важко зрозуміти, чи то вся ця ситуація його втомлює, чи просто розважає. Напруга між ними трьома зростає настільки, що її можна різати ножем, як масло. Час химерно розтягує свій хід і Сенд не може сказати – вони ось так стоять кілька митей чи може годин? Він чує як у вухах шумить кров, а серце гулко гупає десь в горлі. Легкий нічний вітерець нарешті виводить його з цього заціпеніння. Труснувши головою Сенд нарешті відповідає:
— Вже пізно, думаю, нам час закінчувати з вечіркою.
Не дочекавшись відповіді, він розвертається і рушає геть. І лише холодне світло мерехтить у воді.
Боїнг вичікувально дивиться на Рея, на що хлопець лишень кивком голови вказує, що пропускає того вперед. Вистава закінчена. Напевно…
Рей виходить з басейну накинувши на мокре тіло тонкий халат. Майже на виході з будинку він наздоганяє Сенда, що вже встиг нашвидкуруч одягнутися і, вочевидь, зібрався йти геть. Наскочивши на Рея, він все ж вирішує прояснити цей вечір:
— Що ти, в біса, робиш? – гарячково запитує Сенд.
— Мені не подобається, що він крутиться поряд з тобою. – Рей схрещує руки на грудях, він лютує і не може більше цього приховувати, – Розберися з цим, або це зроблю я.
— Ти можеш просто не зважати? – видихає Сенд. Він заплющує очі та робить великий вдих, – просто ігноруй його і він…
— Як я можу не зважати, коли він так, бляха, безсоромно лізе до тебе… До нас, – Рей перебиває Сенда. Голос хлопця тремтить від ледве стримуваних почуттів. Він не зважає на сказане Сендом і продовжує, – прошу, зайди в будинок, я сам все владнаю.
— Я не хочу брати участь у цій клоунаді, Рею, – Сенд важко глитає, у нього погане передчуття, – Я йду додому, а ти, будь ласка, не нароби дурниць.
Повагавшись секунду, Сенд таки розвертається і швидко йде звідси. Чи погана ідея, що він залишає Рея і Боїнга сам на сам? Абсолютно хрінова. Чи може стати гірше, якщо він залишиться? Абсолютно так. Йому хіба що залишається молитись Садху, щоб завтра в новинах він не прочитав кримінального зведення про його теперішнього і колишнього.
Рей роздратовано цокає язиком. І звідки на його голову взявся цей Боїнг. Хлопець повертається до будинку, щоб саме застати свого гостя в одному рушнику на стегнах, коли той виходить з ванної кімнати. Погляд Рея ковзає засмаглим і гарно складеним тілом. Укол ревнощів пробиває серце хлопця, змушуючи кровити ще більше. Він мусить визнати, що у Сенда є смак. І не може перестати подумки порівнювати цього спокійного, зібраного, привабливого хлопця з собою: залежним від алкоголю, хаотичним та запальним.
Рей подумки відмітає болючі сумніви стосовно себе. Він не програє Боїнгу. Не поступитися своїм щастям. Він егоїст, але він знає, що Сенд відчуває те саме.
Озброївшись своєю найгострішою, найїдкішою посмішкою, він підходить до Боїнга:
— Сподіваюсь, тобі сподобалась вечірка, – вкрадливо починає Рей.
Боїнг скептично здіймає брову, оцінюючи ситуацію.
— Сенд вже пішов? – він ігнорує слова Рея.
Рей кривить вуста, зваживши на нахабність опонента:
— Так, але просив передати, щоб ти перестав турбувати його, – брехня так легко злітає з язика, що Рей майже сам вірить в сказане.
— Шкода, мені його так бракує, – Боїнг атакує і вичікувально дивиться на Рея.
— Думаю, нам варто поговорити, – Рей схрещує руки та небезпечно близько наближається до Боїнга і зухвало зазирає йому в очі.
— Хіба це не те, що ми зараз робимо? – його тіло напружується, від явно загрозливої енергетики Рея.
Вочевидь, Боїнг справді до біса йому дошкуляє. Але це, мабуть, вперше, коли він аж настільки чітко відчуває загрозу, не стільки фізичну, як ментальну. Маленький крок назад.
Рей стоїть непорушно і буквально випалює хлопця поглядом. Він бачить який дискомфорт викликає у Боїнга і подумки радіє цій невеличкій перемозі. Адже це означає, що холоднокровний Боїнг не такий вже і непробивний. Скоріше, просто ніколи не отримував гідного опору.
Врешті, Рей перший розриває зоровий контакт і каже:
— Ми поговоримо, після того, як я прийму душ. А ти, – він окидає поглядом хлопця, – поки вдягнись, москіти нині дуже ласі до чужої крові.
Рей зникає за дверима ванної. Лише клацнувши замком він дозволяє собі видихнути. Попереду справді важлива розмова. Він має знищити будь-які думки та сподівання Боїнга. Тут йому немає чого ловити. Нехай повертається до свого любого Топа.
Стоячи під теплим струменем води, Рей ловить себе на думці, що певною мірою має бути вдячний і Боїнгу, і Топу. Якби вони рік тому не зійшлись, то навряд чи Сенд з'явився б у житті Рея. Що ж, якщо надерти зад колишньому його хлопця – це ціна, яку він має сплатити за своє кохання, то він докладе до цього всіх зусиль.
Через кілька хвилин, освіжившись та знову як ніколи впевнений в собі Рей виходить на новий раунд протистояння Боїнгу. Він впевнений, що йому під силу нокаутувати його. Словесно. Він обіцяв Сенду бути чемним хлопчиком.
Тим часом Боїнг встиг одягатися і з незнаною нахабністю похазяйнувати в будинку Рея. В програвачі крутиться одна з пластинок, що на днях вони купили разом з Сендом. А сам Боїнг розпиває на дивані віскі. На тому самому дивані, де кількома місяцями раніше Рей сказав Сенду, що певна дружба може початися з сексу. Дружба, бляха, аякже.
— Я не буду розтягувати прелюдію, – одразу почав Рей, – мені не подобається, що ти тиняєшся біля Сенда. Мені в принципі не подобаєшся ти. Тому, зроби ласку, забирай свою дупу з цього дивану і будинку.
Тон Рея рівний та безпринципний. Він карбує кожне слово наче вирізає їх на надгробку Боїнга. Та хлопець лише хмикає і робить ще один ковток з кришталевої склянки:
— Інакше що? – запитує він.
— Я сказав тобі забиратись геть.
— Це я почув, але ж це не все, що ти хотів сказати, чи не так? Де ота частина з "інакше я…"? Не стримуйся, – в окулярах Боїнга відбивається світло ламп, приховуючи його справжні емоції та напругу.
— Дивлюсь, тобі подобається приниження. Цікаві вподобання, – Рей схиляє голову на бік.
— Хіба ж я зробив щось не так? Я лише прийшов до мого Сенда, – Боїнг знає, що цими словами підливає бензину до запального характеру Рея.
— Сенд. Не. Власність. Щоб бути твоїм, – відрізає Рей, – Й взагалі, що тобі від нього треба?
Він не здивований, що Боїнг обрав саме ці слова. Та свій вибуховий норов Рей сьогодні запхнув у найвіддаленіші місця. Таких як Боїнг треба бити їхньою зброєю.
— Ти втомився від свого життя і вирішив повернути колишнього? Щоб що? У тебе досі є почуття до нього? – продовжує Рей, – Не думаю. Інакше ти б ніколи не покинув його. Ти хоч знаєш скільки болю завдав Сенду тоді?
— Мені шкода… – слабо виправдовується Боїнг, що не очікував такої різкості від хлопця, але замислившись на секунду додає, – Але, хіба ти вже не завдав болю Сенду?
Питання Боїнга вибиває повітря з легень Рея не гірше ніж хук у сонячне сплетіння. Він знає більше, ніж показує на перший погляд. Невже саме тому він так раптово з'явився з усіма цими пропозиціями та щенячими очима, зверненими до Сенда? Думає, що на фоні Рея може здатись кращою альтернативою?
— Наші стосунки тебе не стосуються і не смій порівнювати нас. Я хоча б не заперечую своїх косяків. І здатний змінитись, адже Сенд вартий кращого і я йому це дам.
— Хах, Рею, знаєш, ти не нудний, але твоя вистава мені починає набридати, – посміхається Боїнг.
— То забирайся звідси. Я вже це тобі казав, – починає свою промову Рей, – Вертайся туди, звідки ти виліз. Тікай і ніколи більше не показуй своїх окулярів на нашому горизонті. Перестань турбувати людей для яких ти вже став минулим. Я не такий терпимий, яким можу здатись, тож тобі краще не попадатись в майбутньому мені на очі.
Рей зупиняється на якусь мить, забирає зі столу склянку з майже неторкнутим віскі, робить ковток і підіймає очі на Боїнга, що паралізовано сидить перед ним, наче миша перед пітоном. Його темні очі відблискують концентрованою люттю:
— Твої розмови, твої пропозиції й намагання – ось що насправді нудно. Не переходь мені дорогу, бо інакше всі кола пекла здадуться приємною прогулянкою. Ти, бляха, втямив?
Боїнг посміхається, це його захисна реакція. Він капітулює. Чорт забирай, він здається і підіймає руки, показуючи Рею, що зрозумів його. Вперше за його життя він бачить, щоб хтось так реагував на нього.
— А ти аж так кохаєш Сенда, – Боїнг нарешті підводиться і поплескує Рея по плечу, перш ніж піти.
— Так, кохаю, – відповідає в порожній простір перед собою Рей.
Він відчуває полегшення від того, що промовив ці слова в голос, не знаючи, що позаду нього у дверях застиг той, кому адресувались ці слова.